«Трава від дев’яноста дев’яти хвороб»: звіробій звичайний зблизька

Звіробій легко впізнати за золотавими квітами, які залишають на пальцях червоно-фіолетовий слід. Ще одна характерна ознака відкривається, якщо піднести листок до світла: його поверхня вкрита численними прозорими крапками й здається дрібно продірявленою.

У праці М. А. та І. М. Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» звіробій названо травою від дев’яноста дев’яти хвороб. Там само наведені народні назви божа крівця, заяча крівця, стокрівця та свєнтоянське зілля. Вони відображають і червоний колір розтертих квіток, і особливе місце рослини у давньому травництві.

Широка народна репутація звіробою сформувалася не випадково. Рослина містить дубильні речовини, флавоноїди, гіперицин, гіперфорин, фенольні кислоти та інші сполуки, які визначають її властивості. Водночас результат залежить від форми продукту: трав’яний настій, олійний витяг, спиртова настоянка та стандартизований екстракт мають різний склад і концентрацію.

Як виглядає звіробій звичайний

Звіробій звичайний, або Hypericum perforatum L., — багаторічна трав’яниста рослина родини звіробійних. За даними Plants of the World Online Королівських ботанічних садів К’ю, ця ботанічна назва є прийнятою. Природний ареал виду простягається від Європи до Китаю та охоплює північно-західну частину Африки.

Рослина зазвичай виростає приблизно від 30 сантиметрів до одного метра. Стебло прямостояче, розгалужене у верхній частині, з двома поздовжніми виступами. Ця ознака допомагає відрізнити звіробій звичайний від деяких споріднених видів.

Листки супротивні, сидячі, овальні або видовжено-яйцеподібні. Світлі крапки на них є не отворами, а просвітчастими секреторними вмістищами. На краях і поверхні листків також можуть бути помітні темні залозки.

Квітки п’ятичленні, золотаво-жовті, зібрані у розгалужені верхівкові суцвіття. На пелюстках і чашолистках розміщені темні крапки із забарвленими речовинами. Якщо розтерти свіжий бутон або квітку між пальцями, з’являється червоний чи фіолетово-червоний слід.

У праці М. А. та І. М. Носалів цвітіння звіробою описане від кінця червня до вересня. Точний період залежить від погоди, місцевості та висоти над рівнем моря.

Звідки походить назва

Ботанічна назва Hypericum perforatum пов’язана з родом Hypericum і характерними просвітчастими крапками на листках. Латинське слово perforatum означає «продірявлений» або «пронизаний отворами».

У праці М. А. та І. М. Носалів наведена версія походження української назви «звіробій» від казахського слова «джерабай». Це пояснення стосується народної назви рослини, а не латинської наукової назви.

Назви божа крівця, заяча крівця та стокрівця мають наочніше походження. Під час розтирання квіток і бутонів виділяється червонуватий пігмент, який забарвлює пальці.

Яку частину рослини заготовляють

Рослинною сировиною є трава звіробою — квітучі верхівки пагонів із листям, бутонами та квітками.

У праці М. А. та І. М. Носалів рекомендовано зрізати верхню частину рослини завдовжки приблизно 15–20 сантиметрів. Подібний спосіб заготівлі наведений в енциклопедичному довіднику «Лікарські рослини» за редакцією А. М. Гродзінського.

Нижні частини стебел швидко грубішають і містять мало листя та квіток. Вони збільшують об’єм сировини, майже не додаючи їй аромату, смаку й характерного забарвлення.

Звіробій не вириваємо з коренем. Зрізаємо лише квітучі верхівки й залишаємо частину пагонів для завершення цвітіння та утворення насіння.

В енциклопедичному довіднику за редакцією А. М. Гродзінського звіробій віднесений до рослин з обмеженими природними запасами. Тому навіть на рясній ділянці не заготовляємо всі рослини й залишаємо достатньо квітучих пагонів для природного відновлення популяції.

Коли збирають звіробій

Найкращий період для заготівлі настає під час активного цвітіння, коли на верхівках одночасно є розкриті квітки та бутони.

Орієнтуємося не лише на календар, а й на стан рослини. Квітки мають бути свіжими, листя — зеленим і неушкодженим, а верхні частини стебел — ще достатньо ніжними.

Надто рання заготівля дає багато зеленої маси й мало квіток. Після завершення цвітіння пагони грубішають, з’являється більше плодів, а склад і зовнішній вигляд сировини змінюються.

Під час заготівлі перевіряємо поєднання характерних ознак: два поздовжні виступи на стеблі, просвітчасті крапки на листках, темні залозки та червонуватий слід від розтертої квітки. Це допомагає відрізнити звіробій звичайний від близьких видів.

Як сушать траву звіробою

Зрізані верхівки сушать у затіненому й добре провітрюваному місці. Пряме сонце прискорює втрату природного кольору, послаблює аромат і може впливати на чутливі компоненти рослини.

В енциклопедичному довіднику «Лікарські рослини» за редакцією А. М. Гродзінського рекомендована температура сушіння до 40 °C. Сировину розкладають тонким шаром або формують невеликі пухкі пучки, між якими вільно циркулює повітря.

Правильно висушений звіробій зберігає зеленуватий колір листя та жовті квітки з темними крапками. Стебла стають ламкими, а листки й суцвіття легко відділяються.

У праці М. А. та І. М. Носалів і «Повному атласі лікарських рослин» за укладанням І. С. Алексєєва для висушеної трави наведений термін зберігання до трьох років. Для ароматних і функціональних продуктів використовуємо сировину поточного або нещодавнього сезону, оскільки з часом її запах, колір і насиченість поступово слабшають.

Що містить звіробій

Звіробій має складний набір біологічно активних речовин. До нього входять нафтодіантрони, похідні флороглюцинолу, флавоноїди, дубильні речовини, фенольні кислоти, ефірна олія та смолисті компоненти.

Найвідомішими забарвленими речовинами є гіперицин і псевдогіперицин. Вони накопичуються переважно у темних залозках і беруть участь у формуванні червоного кольору, який з’являється під час розтирання квіток.

Іншою важливою сполукою є гіперфорин. Його вміст залежить від частини рослини, часу заготівлі, умов сушіння та зберігання. З гіперфорином пов’язують частину впливу стандартизованих екстрактів на нервову систему, а також здатність окремих препаратів звіробою змінювати дію лікарських засобів.

Серед флавоноїдів в енциклопедичному довіднику за редакцією А. М. Гродзінського та «Повному атласі лікарських рослин» названі гіперозид, рутин, кверцитрин, кверцетин і мірицетин. Ці сполуки беруть участь у формуванні антиоксидантного й капілярозміцнювального потенціалу рослини.

Дубильні речовини створюють виразну терпкість. У класичних українських довідниках їхній вміст у траві звіробою оцінюється приблизно у 10–12%.

У джерелах також згадані ефірна олія, смоли, каротиноїди, вітаміни С та Е. Кількість окремих компонентів змінюється залежно від конкретної популяції, стадії цвітіння, частини рослини та якості заготівлі.

Властивості звіробою

Вплив на настрій і нервову систему

Сьогодні звіробій найбільше відомий завдяки стандартизованим екстрактам, які досліджують і застосовують при депресивних станах.

У монографії Комітету з лікарських рослин Європейського агентства з лікарських засобів окремі стандартизовані препарати звіробою віднесені до засобів із добре встановленим використанням при легких і помірних депресивних епізодах. Інші форми мають традиційне застосування при тимчасовому розумовому виснаженні, нервовому неспокої та пов’язаних із ним труднощах із засинанням.

Кокранівський огляд Карла Лінде, Майкла Бернера та Лейфа Крістона охопив 29 досліджень за участю 5489 людей. Досліджені стандартизовані екстракти звіробою загалом перевершували плацебо та демонстрували зіставні результати з деякими стандартними антидепресантами. Більшість учасників мали легкі або помірно тяжкі депресивні симптоми.

Ці результати стосуються конкретних стандартизованих екстрактів із визначеним складом і дозуванням. Трав’яний настій, домашня настоянка та різні готові екстракти не є взаємозамінними.

У працях М. А. та І. М. Носалів і довіднику за редакцією А. М. Гродзінського звіробій згадується при нервовому напруженні, безсонні, мігрені та розумовій перевтомі. У трав’яній композиції він має м’якший і менш концентрований характер, ніж стандартизований препарат.

Підтримка травлення

Дубильні речовини надають звіробою в’яжучих властивостей. Саме тому в традиційному травництві його використовували при розладах кишечника, рідких випорожненнях і подразненні травного тракту.

У праці М. А. та І. М. Носалів настої звіробою згадуються при гастритах зі зниженою кислотністю, колітах, здутті та діареї. В енциклопедичному довіднику за редакцією А. М. Гродзінського описані в’яжуча, протизапальна та помірна жовчогінна дія трави.

Європейська монографія EMA зберігає за окремими традиційними формами звіробою застосування для симптоматичного полегшення легкого шлунково-кишкового дискомфорту.

У зборах звіробій поєднується з м’якшими ароматними рослинами, які врівноважують його терпкість. Його частка залежить від призначення композиції, адже надлишок робить напій сухим, гіркуватим і надмірно в’яжучим.

Жовчовиділення та сечовидільна система

У класичних українських довідниках звіробою приписують жовчогінні й сечогінні властивості. М. А. та І. М. Носалі згадують його у композиціях, які традиційно вживали при порушеннях роботи печінки, жовчного міхура та сечовидільної системи.

Таке використання належить до традиційної фітотерапії. При захворюваннях печінки, жовчного міхура та сечовидільної системи значення мають причина порушення, стан відтоку й наявність каменів, тому склад функціонального збору добирають з урахуванням установленого діагнозу.

Поліфенольна й капілярозміцнювальна підтримка

Флавоноїди звіробою можуть підтримувати захист клітинних структур від надмірного окисного навантаження. Рутин, гіперозид, кверцетин та споріднені сполуки також пов’язують із підтримкою проникності й стійкості дрібних кровоносних судин.

В енциклопедичному довіднику «Лікарські рослини» капілярозміцнювальну дію названо серед характерних властивостей трави звіробою.

На фактичний поліфенольний профіль готового продукту впливають частина рослини, якість сушіння, ступінь подрібнення, температура води та тривалість настоювання.

Догляд за шкірою

Звіробійну олію традиційно готують зі свіжих квітучих верхівок. Під час настоювання олія поступово набуває червонуватого або червоно-бурштинового відтінку.

В енциклопедичному довіднику за редакцією А. М. Гродзінського звіробійна олія описана як зовнішній засіб для догляду за опіками, ранами та подразненою шкірою.

Європейська монографія EMA визнає традиційне зовнішнє використання окремих препаратів звіробою при незначних запаленнях шкіри та як допоміжний засіб для загоєння дрібних ран.

Для домашнього використання підходять лише поверхневі й неускладнені ушкодження. Глибокі опіки, великі рани та гнійні процеси потребують спеціалізованого догляду.

У класичних джерелах зустрічаються способи застосування звіробійної олії на слизових оболонках і компреси при тяжких ураженнях тканин. У «Мірі Землі» такі практики не рекомендуємо через вимоги до стерильності, рецептури та безпеки.

Догляд за ротовою порожниною

Терпкий настій звіробою традиційно використовували для полоскання рота. Дубильні речовини створюють в’яжучий ефект, а рослинні поліфеноли доповнюють догляд за подразненими яснами.

У праці М. А. та І. М. Носалів згаданий міцний настій для полоскань при неприємному запаху з рота та проблемах із яснами. У «Повному атласі лікарських рослин» наведене зовнішнє застосування при стоматитах і гінгівітах.

Для полоскання використовують ретельно проціджений настій помірної концентрації. Постійна кровоточивість, виразки, біль або виражений запах можуть свідчити про захворювання ротової порожнини, яке потребує окремої уваги та консультації спеціаліста.

Аромат, смак і післясмак

Аромат

Сушений звіробій має стриманий трав’яний аромат. У ньому відчуваються сухе сіно, квітучі лугові рослини, м’яка смолистість і легкий бальзамічний відтінок.

Квітучі верхівки пахнуть виразніше, ніж стебла. Бутони й квітки додають теплого квіткового тону, а листя формує сухішу зелену основу.

У настої аромат залишається делікатним. Звіробій не належить до рослин, які одразу домінують запахом, тому добре поєднується з липою, малиною, суницею, материнкою та іншими ароматними компонентами.

Смак

Настій має трав’яний, терпкий і трохи гіркуватий смак. Спочатку відчувається м’яка зелена нота, після якої проявляються сухість і в’яжучий характер дубильних речовин.

Квітки можуть додавати легкої природної солодкості, проте загальний смаковий профіль залишається стриманим, трав’янистим і несолодким. Звіробій добре підтримує композицію, але рідко створює її головну ароматичну лінію.

У надмірній кількості він робить чай різким і сухим. У продуманому співвідношенні додає настою структури та тривалішого післясмаку.

Післясмак

Післясмак звіробою тривалий, трав’яний і помірно терпкий. У роті залишається легка сухість, гіркувата нота та відчуття теплого лугового настою.

М’які листові й квіткові компоненти роблять цей післясмак повнішим. Ягоди та плоди додають природної кислинки й зменшують відчуття сухості.

Звіробій у «Мірі Землі»

У «Мірі Землі» використовуємо квітучі верхівки звіробою з високою часткою листя, бутонів і квіток. Грубі нижні стебла до сировини не додаємо.

Збираємо рослину вибірково й не зрізаємо всі пагони на ділянці. Такий підхід зберігає природну популяцію та дозволяє частині рослин завершити цвітіння й утворити насіння.

Звіробій не використовуємо як нейтральний компонент універсальних чаїв на щодень. Додаємо його до функціональних композицій із чітко визначеним призначенням, продуманою часткою сировини та зрозумілими застереженнями.

Під час створення збору враховуємо традиційні властивості рослини, вміст гіперицину та гіперфорину, можливу фоточутливість і взаємодію з лікарськими засобами. Це особливо важливо для людей, які постійно приймають рецептурні препарати.

Для зовнішніх засобів звіробій опрацьовуємо окремо від чайної сировини. Спосіб підготовки, основа, тривалість настоювання та умови зберігання залежать від конкретної рецептури.

Кому не підходить звіробій

Найважливіші обмеження стосуються регулярного внутрішнього вживання, концентрованих настоянок і стандартизованих екстрактів:

• препарати звіробою, особливо ті, що забезпечують добове надходження гіперфорину понад 1 мг, можуть знижувати концентрацію та ефективність циклоспорину, такролімусу, варфарину, дигоксину, окремих протисудомних, протипухлинних і противірусних засобів, а також гормональних контрацептивів;

• звіробій не поєднують самостійно з антидепресантами, буспіроном і триптанами через ризик надмірного серотонінового впливу;

• препарати звіробою можуть підвищувати чутливість шкіри до сонця, особливо у високих дозах, тому під час регулярного вживання обмежують інтенсивне ультрафіолетове опромінення;

• під час вагітності та грудного вигодовування препарати звіробою не використовують через недостатність даних про безпечність;

• застосування лікарських препаратів звіробою у дітей і підлітків залежить від конкретної форми та вікових обмежень, зазначених для неї;

• при появі висипу, вираженої тривожності, безсоння, головного болю, розладів травлення або інших незвичних реакцій вживання припиняють.

У «Повному атласі лікарських рослин» також наведене застереження щодо тривалого вживання звіробою в чистому вигляді, яке може супроводжуватися гіркотою в роті та неприємними відчуттями в ділянці печінки. Там само згаданий можливий вплив рослини на артеріальний тиск.

Ризик лікарських взаємодій залежить від форми, вмісту гіперфорину, дози та тривалості застосування, тому поєднання звіробою з постійною медикаментозною терапією оцінюють особливо уважно.

Рослина, якій потрібна точність

Звіробій отримав репутацію «трави від дев’яноста дев’яти хвороб» завдяки широкому традиційному використанню. У ньому поєднуються дубильні речовини, флавоноїди, гіперицин, гіперфорин, ефірна олія та інші компоненти, які формують складний профіль рослини.

Його використовують у функціональних зборах, стандартизованих екстрактах і зовнішніх олійних засобах. Кожна з цих форм має інший склад, концентрацію та сферу застосування.

Правильно визначена сировина, дбайлива заготівля, помірна кількість і врахування лікарських взаємодій дозволяють працювати зі звіробоєм відповідально, зберігаючи його цінність без перебільшення властивостей.

Використані джерела

1. «Лікарські рослини: енциклопедичний довідник» / відповідальний редактор А. М. Гродзінський. Київ: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана; Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. Матеріали про ботанічні ознаки, склад, заготівлю, традиційне застосування та збереження природних запасів звіробою.

2. Носаль М. А., Носаль І. М. «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі». Матеріали про народні назви, розпізнавання, заготівлю та традиційне використання звіробою.

3. «Повний атлас лікарських рослин» / укладач І. С. Алексєєв. Донецьк: Глорія Трейд, 2013. Матеріали про ботанічну характеристику, хімічний склад, сушіння, зберігання, способи застосування та застереження.

4. Plants of the World Online. Royal Botanic Gardens, Kew. Hypericum perforatum L. Відомості про прийняту ботанічну назву, систематику та природний ареал виду.

5. European Medicines Agency, Committee on Herbal Medicinal Products. “European Union Herbal Monograph on Hypericum perforatum L., Herba”. Final — Revision 1. EMA/HMPC/7695/2021. Ухвалено 23 листопада 2022 року. Відомості про встановлене й традиційне застосування препаратів звіробою, фоточутливість, побічні реакції та лікарські взаємодії.

6. European Medicines Agency, Committee on Herbal Medicinal Products. “Final Assessment Report on Hypericum perforatum L., Herba — Revision 1”. EMA/HMPC/244315/2016. Опубліковано 2023 року. Огляд складу, доклінічних і клінічних досліджень, безпечності та взаємодій препаратів звіробою.

7. Linde K., Berner M. M., Kriston L. “St John’s Wort for Major Depression”. Cochrane Database of Systematic Reviews, 2008, випуск 4, стаття CD000448.